Ласкаво просимо до “дрімучих джунглів” корпоративної звітності. Якщо ви коли-небудь намагалися заглибитись у світ ESG, то, ймовірно, одразу ж стикалися з цілою зграєю дивних і незрозумілих абревіатур: GRI, SASB, TCFD, CDP, IIRC… Цей “алфавітний суп” може збити з пантелику будь-кого, створюючи враження, ніби це закритий клуб для вузького кола консультантів та аналітиків, де розмовляють незрозумілою мовою. Виникає логічне запитання: звідки взявся цей “зоопарк” стандартів і чому не можна було одразу домовитись про єдині правила гри?

Насправді це різноманіття виникло не через бажання все ускладнити, а внаслідок природної еволюції. Уявіть собі, що впродовж останніх двадцяти років різні “племена” почали вимагати від бізнесу прозорості, але кожне говорило про своє. Інвестори хотіли знати, як екологічні ризики вплинуть на прибуток компанії. Громадські організації та активісти вимагали звітувати про вплив бізнесу на права людини та довкілля. Уряди та регулятори шукали способи управляти системними ризиками, як-от зміна клімату. Кожна з цих груп створювала власні інструменти та рамки, що відповідали саме їхнім потребам.

Цей процес, з одного боку, був неймовірно корисним — він змусив бізнес почати розкривати нефінансову інформацію. Але з іншого боку, він породив справжню “Вавилонську вежу”. Звіт, підготовлений за одним стандартом, було практично неможливо порівняти зі звітом, зробленим за іншим. Компанії страждали від “втоми від звітності”, відповідаючи на запити в десятках різних форматів, а ринок залишався фрагментованим. Це створювало ідеальні умови для грінвошингу, дозволяючи компаніям обирати ті стандарти і показники, за якими вони виглядали найкраще, ігноруючи незручні теми.

Але перш ніж поринути у нові єдині правила гри, які сьогодні пропонує Європа, критично важливо зрозуміти, з яких “цеглинок” вони побудовані. Ця стаття — ваш компактний путівник і перекладач у світі ключових стандартів. Ми розберемо чотирьох найважливіших гравців, що сформували ринок — GRI, SASB, TCFD та ISO 26000. Ми не будемо заглиблюватись у нудні деталі, а натомість зосередимось на їхній головній філософії: для кого вони були створені, яку проблему вирішували, і який слід залишили у спадок новій ері корпоративної звітності.

1. GRI (Global Reporting Initiative) — “патріарх” звітності про вплив

Якщо у світі нефінансової звітності є патріарх, то це, безперечно, GRI. Це найстаріша, найпоширеніша та найповніша система стандартів, яка стала відправною точкою для тисяч компаній по всьому світу.

• Головна ідея
  Компанія повинна звітувати про свій вплив на економіку, довкілля та людей (включно з правами людини). Це класичний погляд “зсередини назовні”, ми показуємо, як наша діяльність змінює світ навколо нас.
• Для кого призначений
  Для максимально широкого кола стейкхолдерів: інвесторів, урядів, громадських організацій, співробітників, клієнтів та місцевих громад. GRI прагне задовольнити інформаційні потреби всіх, кого стосується діяльність компанії.
• Про що звітуємо
  Звіт будується за принципом конструктора. Він містить універсальні стандарти, як от опис самої компанії та її підходів до управління, та тематичні стандарти (конкретні показники по економіці, екології та соціальних аспектах).
• Ключова особливість
  Принцип “суттєвості впливу” (impact materiality). Згідно з GRI, компанія має звітувати про ті аспекти, де її діяльність має найбільший позитивний чи негативний вплив на світ, навіть якщо цей вплив поки що не відображається на її фінансових результатах.

2. SASB (Sustainability Accounting Standards Board) — мова для інвесторів

Якщо GRI говорить мовою суспільства, то SASB мовою Волл-стріт. Цей стандарт був створений з однією чіткою метою — дати інвесторам ту інформацію про сталий розвиток, яка їм справді потрібна для прийняття фінансових рішень.

• Головна ідея
  Компанія повинна звітувати лише про ті ESG-фактори, які є фінансово суттєвими для неї самої, тобто можуть суттєво вплинути на її доходи, витрати, вартість активів чи доступ до капіталу. Це погляд “ззовні всередину” — ми показуємо, як глобальні ESG-тренди впливають на наш бізнес.
• Для кого призначений
  В першу чергу, для інвесторів, кредиторів та фінансових аналітиків.
• Про що звітуємо
  Є специфічні для кожної з 77 галузей показники. SASB провів величезну роботу, щоб визначити, які саме ESG-теми є найбільш критичними для кожної індустрії. Наприклад, для авіакомпанії важливим є показник ефективності споживання пального та викиди CO₂, а для IT-компанії — енергоспоживання дата-центрів та управління талантами.
• Ключова особливість
  Фінансова суттєвість та галузева специфіка. SASB не вимагає звітувати про все на світі, а пропонує короткий, але дуже релевантний набір показників для інвесторів.

3. TCFD (Task Force on Climate-related Financial Disclosures) — спеціаліст з кліматичних ризиків

На тлі зростання занепокоєння зміною клімату з’явився вузькоспеціалізований, але надзвичайно впливовий гравець — TCFD. Його завдання — змусити компанії та фінансовий сектор серйозно замислитись над фінансовими наслідками глобального потепління.

• Головна ідея
  Допомогти компаніям розкрити, як саме зміна клімату фінансово впливає на їхній бізнес, і які ризики та можливості це створює.
• Для кого призначений
  Для інвесторів, банків та страхових компаній, які хочуть зрозуміти, наскільки їхні інвестиційні та кредитні портфелі є вразливими до кліматичних змін.
• Про що звітуємо
  Інформація за чотирма чіткими блоками:
  1. Управління (Governance): Хто в компанії відповідає за кліматичні питання?
  2. Стратегія (Strategy): Як кліматичні ризики (напр., екстремальна погода, вуглецеві податки) впливають на бізнес-модель?
  3. Управління ризиками (Risk Management): Як компанія ідентифікує та управляє цими ризиками?
  4. Метрики і цілі (Metrics and Targets): Які показники (напр., викиди Scope 1, 2, 3) відстежуються і які цілі зі скорочення встановлено?
• Ключова особливість
  Вузький фокус виключно на кліматичних ризиках та можливостях та їхньому зв’язку з фінансами.

4. ISO 26000 — порадник, а не екзаменатор

Часто стандарт ISO 26000 помилково ставлять в один ряд з GRI та SASB, але це принципово інший “звір”. Не потрібно ставитись до нього як до інструмента для звітності, це скоріше філософський посібник.

• Головна ідея
  Надати керівництво та рекомендації щодо того, як бути соціально відповідальною організацією, а не як про це звітувати. Він охоплює 7 ключових тем соціальної відповідальності, включаючи права людини, трудові практики, довкілля, чесні операційні практики тощо.
• Для кого призначений
  Для будь-якої організації (комерційної, державної, неприбуткової), що прагне інтегрувати принципи соціальної відповідальності у свою діяльність.
• Про що звітуємо
  Ні про що! Важливо пам’ятати, що ISO 26000 — це не стандарт для звітності чи сертифікації. На відміну від, наприклад, ISO 14001 (екологічний менеджмент), отримати “сертифікат відповідності ISO 26000” неможливо.
• Ключова особливість
  Це керівництво/інструкція, а не вимога. Його головна цінність — допомогти побудувати процеси та сформувати стратегію всередині компанії, а не підготувати публічний звіт.

Таблиця-шпаргалка: ключові відмінності систем стандартів

Від хаосу до гармонії. Навіщо знати історію стандартів?

На перший погляд, світ нефінансової звітності донедавна нагадував не зовсім злагоджений оркестр, де кожен талановитий музикант грав свою, хоч і прекрасну, але окрему партію. GRI апелював до совісті та широкого кола стейкхолдерів. SASB розмовляв мовою цифр з інвесторами. TCFD бив у набат, привертаючи увагу до кліматичних ризиків. А ISO 26000 виступав у ролі мудрого диригента, який допомагав налаштувати процеси всередині компанії, не виходячи на велику сцену. Цей “творчий хаос” був неминучим етапом дорослішання ринку, і кожен з цих інструментів виконав свою історичну місію.

Разом вони заклали фундаментальні принципи, на яких сьогодні тримається вся корпоративна прозорість. Вони навчили бізнес дивитися на себе з різних поглядів: очима активіста, прагматичного інвестора, стурбованого кліматолога та відповідального менеджера. Завдяки їхній роботі ринок дозрів і пройшов шлях від повного заперечення важливості нефінансових показників до розуміння їхнього прямого впливу на капіталізацію, ризики та довгострокову стійкість.

Але саме цей успіх і породив нову проблему. Ринок втомився від необхідності наймати “перекладачів” для розуміння звітів, складених за різними правилами. Інвестори, компанії та регулятори дійшли спільної думки: оркестру потрібна єдина партитура. Настав час для гармонізації — створення єдиних, універсальних стандартів, які б увібрали в себе найкращі практики своїх попередників і припинили б плутанину.

Саме тому розуміння філософії “старої гвардії” є таким важливим. Нові європейські стандарти звітності (ESRS), про які піде мова далі, не виникли у вакуумі. Вони взяли за основу вимоги GRI щодо розкриття впливів, інтегрували галузевий та фінансово-орієнтований підхід SASB, а структуру розкриття кліматичної інформації майже повністю запозичили у TCFD. По суті, Європа спробувала взяти найкращі риси кожного “звіра” з нашого “зоопарку”, щоб створити універсальний та потужний інструмент.

Таким чином, епоха “дикого заходу” у нефінансовій звітності добігає кінця. Хаотичний, але повний енергії етап пошуку завершено. Настає ера систематизації та інтеграції. І той, хто розуміє, звідки ростуть ноги у нових вимог, матиме значну перевагу в цій новій реальності.

У наступній статті ми нарешті перейдемо до головної теми нашої серії: детально розберемо, що таке директива CSRD та стандарти ESRS, і чому вони знаменують нову еру в корпоративній звітності.